|
|
 |
|
Консолідований Кодекс Міжнародної Торговельної ПалатиКонсолідований Кодекс Міжнародної Торговельної Палати із практики реклами та маркетингових комунікацій
Зміст
Вступ Цілі Кодексу Структура Кодексу Сфера дії Кодексу й визначення Інтерпретація I. Загальні положення із практики реклами й маркетингових комунікацій
Стаття 1. Основні принципи Стаття 15. Використання ділової репутації II. Спеціальні розділи Розділ A – Стимулювання збуту Сфера дії Розділу A Спеціальні терміни для стимулювання збуту Стаття А 1 – Принципи, що регулюють стимулювання збуту Стаття A 3 – Подання Розділ B – Спонсорство Сфера дії Розділу B Спеціальні терміни для спонсорства Стаття B 1 – Принципи регулювання спонсорства Розділ C – Директ-Маркетинг
Сфера дії Розділу C Спеціальні терміни для директ маркетинга Стаття C 1 – Пропозиція Стаття C 2 – Подання Розділ D – Реклама й маркетингова комунікація з використанням електронних засобів масової інформації й телефону Сфера дії Розділу D Спеціальні терміни для реклами й маркетингової комунікацій з використанням електронних засобів масової інформації й телефону Стаття D 1 – Походження і юрисдикція
D 9.1 – розкриття інформації D 9.2 – розумний час D 9.3 – право на письмове підтвердження D 9.4 – моніторинг розмов D 9.5 – невключені в список номера телефонів
Стаття D10 – Відповідальність Розділ E – Природоохоронні твердження в маркетинговій комунікації Сфера дії Розділу E
Спеціальні терміни для природоохоронних тверджень Стаття E 1 – Чесне й достовірне подання Список вибраних природоохоронних тверджень Додаток: Положення про Групу по інтерпретації Кодексу МТП
Вступ
Реклама й інші форми маркетингових комунікацій є життєво необхідними засобами комунікацій між учасниками ринку й споживачами. Вони допомагають створити ефективні ринки як на національному, так і на міжнародному рівнях і приносять значні переваги як споживачам, так і компаніям, а також суспільству в цілому. Відповідальна реклама й маркетингові комунікації, засновані на широко визнаних кодексах саморегулювання, є вираженням визнання діловим співтовариством своїх соціальних зобов'язань. Фундаментальна цінність саморегулювання складається в його здатності створювати, підвищувати й зберігати довіру й упевненість споживачів у вартим за ним ділових співтовариствах і, таким чином, у самому ринку. Активне саморегулювання є також інструментом захисту доброї волі й репутації окремих компаній. Кодекси саморегулювання продовжують розвиватися й удосконалюватися відповідно до соціальних, технологічних і економічних змін. Перший Кодекс рекламної практики МТП був опублікований в 1937 році, щоб створити глобально прийнятий рамковий документ для відповідальної творчості й комунікацій. З тих пор цей Кодекс регулярно обновляється й доповнюється окремими кодексами із стимулювання збуту, спонсорству, директ-маркетингу, електронним ЗМІ, природоохоронній рекламі, а також із досліджень ринку й прямим продажам. Інші рекомендації передбачені у керівництвах і рамкових інтерпретаціях.[1] При підготовці восьмої редакції Кодексу рекламної практики МТП прийняла два важливих політичних рішення: перше, було вирішено консолідувати основну частину існуючих кодексів МТП в області маркетингу й реклами в окремий, легко доступний документ, друге, була розширена сфера застосування загальних положень Кодексу для того, щоб включити інші форми маркетингових комунікацій і реклами.[2] Новий консолідований Кодекс наслідує сталої традиції МТП із підтримки високих етичних стандартів у маркетингових комунікаціях засобами відповідних і кодексів, що виконуються добре, саморегулювання, розроблених на додаток до діючих рамок національного й міжнародного законодавства. МТП очікує, що оператори бізнесу будуть поважати й випливати як букві, так і духу Кодексу. Незалежні системи саморегулювання успішно застосовували Кодекс МТП протягом останніх 70 років. Використання дотримуваних належним чином кодексів реклами й маркетингових комунікацій підтверджене й прийнято на всіх провідних ринках[3] у якості кращої індустріальної практики й визнаних засобів забезпечення додаткового захисту споживачів. Саморегулювання є випробуваною й перевіреною системою, що добре служить відповідальному бізнесу в інтересах споживачів в усьому світі. У цей час швидкі технологічні зміни в засобах масової інформації, включаючи телебачення, інтерактивне радіо, електронні засоби масової інформації, відеоігри й телефон, а також заклопотаність громадськості захистом дітей і інших потенційно уразливих груп викликають необхідність сфокусувати увага на майбутніх формах регулювання. У цих обставинах особливо важливо, щоб це нове видання Кодексу, засноване на кращій можливій експертизі, стало щоденним довідковим джерелом для кожного, хто залучений у підготовку, поширення й регулювання маркетингових комунікацій. Консолідований Кодекс МТП присвячений маркетинговим комунікаціям, які варто розглядати в широкому змісті (дивися визначення), але які, безсумнівно, не поширюються не перебираючи на кожний вид корпоративних комунікацій. Наприклад, Кодекс не застосовується до корпоративних публічних послань у прес-релізах і інших заявах у засобах масової інформації, а також до інформації в щорічних звітах і подібній інформації або до інформації, що повинна бути розміщена на етикетках товарів. Подібно цьому, заяви з питань публічної політики перебувають поза сферою дії цього Кодексу. Нарешті, комунікації, головною метою яких є розвага або утворення, а не комерція, також як і зміст телевізійних програм, фільмів, книг, журналів або відеоігор, не підпадають під дію справжнього Кодексу. Робоча група по перегляду Кодексу Комісії МТП по маркетингу й рекламі буде регулярно переглядати положення Кодексу, щоб вони продовжували відбивати останні зміни в технології, маркетинговій практиці й суспільстві.
Цілі Кодексу
Консолідований Кодекс МТП спочатку призначається для комерційних комунікацій як інструмент саморегулювання; проте, його положення можуть використовуватися в регулюванні інших некомерційних форм реклами й комунікацій, і він може бути використаний судами як довідковий документ у рамках застосовного законодавства. МТП рекомендує його прийняття й використання в усьому світі.
Кодекс спрямований на досягнення наступних цілей:
Структура Кодексу
Консолідований Кодекс МТП створений як інтегрована система етичних правил. Його Загальні положення й визначення застосовуються без винятку до всіх маркетингових комунікацій; вони повинні розглядатися в сполученні з більше детальними положеннями й спеціальними вимогами, викладеними у відповідних Розділах:
Кодекс варто також застосовувати разом з іншими кодексами МТП, принципами й рамковими інтерпретаціями:
Сфера дії Кодексу й визначення
Консолідований Кодекс МТП застосовується до всієї реклами й інших маркетингових комунікацій для просування будь-яких видів товарів і послуг, включаючи просування корпорацій і організацій. Його стандарти етичного поводження повинні дотримуватися кожним, хто пов'язаний з маркетинговими комунікаціями, будь те рекламодавці, учасники ринку, рекламні агентства або практики реклами, що діють у засобах масової інформації або при здійсненні відповідних функцій. Виконання Кодексу буде варіюватися залежно від індивідуальних обставин: він може застосовуватися організаціями саморегулювання (ОСР), створеними для цієї мети, а також окремими компаніями, агентствами, засобами масової інформації й т.п. Кодекс повинен застосовуватися по підставі, по якому може бути застосоване будь-яке законодавство. Наступні загальні визначення ставляться до всього Кодексу. Термінологія, що стосується конкретного розділу, визначається в цій главі.
В цьому Кодексі:
Кодекс може застосовуватися відносно, наприклад, до концепцій.
Інтерпретація
Консолідований Кодекс МТП варто інтерпретувати відповідно до його букви й духом. Він застосовується до маркетингової комунікації в широкому змісті слова, включаючи всі слова й числа (вимовні й письмові), візуальні зображення, музику й звукові ефекти, а також матеріал, що відбувається з інших джерел. Через особливості характеристик різних засобів масової інформації, таких як преса, телебачення, радіо й інші передавальні засоби масової інформації, зовнішня реклама, фільми, пряма поштова реклама, факс, електронна пошта, електронні засоби масової інформації, телефон і т.п., комунікація, що прийнятна для однієї медіа-середовища, не обов'язково буде прийнятна для іншої. Комунікації варто оцінювати по їхньому можливому впливі на розумного споживача, беручи до уваги характеристики цільової групи й використаної медіа-середовища. Це означає, що маркетингова комунікація повинна оцінюватися, беручи до уваги знання, досвід і особливості платоспроможності типового споживача, до якого вона звернена, а також соціальні, культурні й мовні фактори. Наприклад, при оцінці комунікації, адресованої дітям, завжди повинні прийматися в увагу їхня природна довірливість і недосвідченість. Передбачається, що споживачі звичайно мають розумний рівень досвіду, знань і здорового глузду й повинні бути розумно уважними й завбачливими. Передбачається, що професійні або іншим способом кваліфіковані групи мають відповідний рівень спеціальних знань і досвіду в їхній області діяльності.
I. Загальні положення із практики реклами й маркетингових комунікацій
Стаття 1. Основні принципи
Всі маркетингові комунікації повинні бути законними, пристойними, чесними й правдивими.
Всі маркетингові комунікації повинні розроблятися з належним почуттям соціальної й професійної відповідальності й повинні відповідати принципам сумлінної конкуренції, загальноприйнятим у комерційній діяльності.
Ніяка комунікація не повинна впливати на довіру громадськості до маркетингу.
Стаття 2. Пристойність
Маркетингова комунікація не повинна містити заяв або аудіо- або відеозвернень, що порушують стандарти пристойності, що переважають у цей час у відповідній країні й культурі.
Стаття 3. Чесність
Маркетингова комунікація повинна бути оформлена таким чином, щоб не зловживати довірою споживача або не експлуатувати брак досвіду й знань.
Відповідні фактори, які можуть впливати на рішення споживача, повинні повідомлятися в такий спосіб і в такий час, щоб споживач міг прийняти їх до уваги.
Стаття 4. Соціальна відповідальність
Маркетингова комунікація повинна поважати людське достоїнство й не повинна спонукати до якої-небудь форми дискримінації або миритися з нею, у тому числі за ознаками раси, національності, релігії, статі, віку, інвалідності або сексуальної орієнтації.
Маркетингова комунікація не повинна спонукувати до насильства незаконного або антигромадського поводження, або миритися з ними.
Маркетингова комунікація не повинна спонукувати або миритися з насильством, незаконним або антигромадським поводженням.
Маркетингова комунікація не повинна грати на марновірстві.
Стаття 5. Достовірність
Маркетингова комунікація повинна бути достовірної й не вводити в оману.
Маркетингова комунікація не повинна містити якої-небудь заяви, або аудио- або візуального звернення, що прямо або побічно, шляхом замовчування, двозначності або перебільшення, може ввести споживача в оману, зокрема, але не винятково, стосовно:
Стаття 6. Використання технічних/наукових даних і термінології
Маркетингова комунікація не повинна:
Стаття 7. Використання термінів «безкоштовно» і «гарантія»
Термін «безкоштовно», наприклад, «безкоштовний подарунок» або «безкоштовна пропозиція», повинні використовуватися тільки:
Маркетингова комунікація не повинна заявляти або мати на увазі, що «гарантія», «поручництво» або інше вираження, що має, по суті, подібне значення, пропонує споживачеві додаткові права, до тих, які надані законом, якщо закон не надає таких додаткових прав. Умови будь-якої гарантії або поручництва, включаючи адресу й ім'я гаранта, повинні бути легко доступні споживачеві; обмеження прав споживача або їхнє задоволення, коли це дозволено законом, повинні бути ясними й очевидними.
Стаття 8. Підтвердження
Опису, заяви або ілюстрації, що стосуються підлягаючій перевірці фактів у маркетингових комунікаціях повинні передбачати можливість їхнього підтвердження. Таке підтвердження повинне бути доступно таким чином, щоб доказ міг бути представлений без затримки й по запиті організацій саморегулювання, відповідальних за застосування Кодексу.
Стаття 9. Ідентифікація
Маркетингова комунікація повинна бути ясно помітна, як така, у будь-якій формі й при будь-якому способі поширення. Коли реклама з'являється в засобі масової інформації, що містить новини або редакційний матеріал, вона повинна бути представлена таким чином, щоб її можна було легко розпізнати як рекламу, а ідентичність рекламодавця була очевидна (дивися також статтю 10).
Маркетингова комунікація не повинна приховувати її справжню мету. Вона не повинна представлятися, як, наприклад, дослідження ринку або вивчення споживачів, якщо її ціль є комерційної, наприклад, продаж товару.
Стаття 10. Ідентичність
Ідентичність учасника ринку повинна бути очевидної. Це положення не застосовується до комунікацій, що переслідують єдину мету залучення уваги до наступних комунікацій (наприклад, так звана «тізерна реклама»).
Маркетингова комунікація повинна, коли це доцільно, включати контактну інформацію для того, щоб надати можливість споживачеві без проблем встановити контакт із учасником ринку.
Стаття 11. Порівняння
Маркетингова комунікація, що містить порівняння, повинна бути виконана таким чином, щоб порівняння не могло ввести в оману й відповідало принципам сумлінної конкуренції. Порівнювані параметри повинні бути засновані на фактах, які можуть бути підтверджені, і не повинні відбиратися несумлінно.
Стаття 12. Наклеп
Маркетингова комунікація не повинна містити наклеп на яку-небудь особу або групу осіб, фірму, організацію, промислову або комерційну діяльність, професію або товар, або намагатися викликати до них суспільне презирство або осміяння.
Стаття 13. Свідчення
Маркетингова комунікація не повинна містити або посилатися на свідчення, підтвердження або підтримуючу документацію, якщо вони не є справжніми, що піддаються перевірці й мають відношення до комунікації. Не повинні використовуватися свідчення, що стали застарілими або часу, що вводять в оману по закінченні.
Стаття 14. Зображення або імітація людей і згадування про особисту власність
Маркетингова комунікація не повинна зображувати яких-небудь людей або посилатися на них як у приватній, так і в публічній якості, якщо не отримано попередній дозвіл; маркетингова комунікація не повинна без попереднього дозволу зображувати або посилатися на власність якої-небудь особи таким чином, при якому може бути створене враження особистого підтвердження залученого товару або організації.
Стаття 15. Використання ділової репутації
Маркетингова комунікація не повинна неправомірно використовувати найменування, абревіатури, логотип і/або товарні знаки іншої фірми, компанії або організації. Маркетингова комунікація не повинна будь-яким чином використовувати ділову репутацію фізичних осіб або організацій, властивому імені, товарним знакам або іншій інтелектуальній власності, або використовувати ділову репутацію, що придбано в інших маркетингових кампаніях, без попередньої згоди.
Стаття 16. Імітація
Маркетингова комунікація не повинна імітувати того або іншого учасника ринку будь-яким образом, що приводить до введення в оману або заплутує споживача, наприклад, за допомогою загальної композиції, тексту, слоганів, зображень, музики або звукових ефектів.
Якщо учасник ринку проводить легко помітну маркетингову комунікаційну кампанію в одній або декількох країнах, інші учасники ринку не повинні імітувати цю кампанію в інших країнах, де цей учасник ринку, що проводить кампанію, може здійснювати свою діяльність, у такий спосіб заважаючи проведенню кампанії в цих країнах в обґрунтований період часу.
Стаття 17. Безпека й здоров'я
Маркетингова комунікація не повинна, без підстав за освітніми або соціальними причинами, містити зображення людей або будь-яких описів потенційно небезпечної діяльності або ситуацій, які демонструють зневагу до норм безпеки й здоров'я, чинним національним стандартам. Інструкції з використання повинні включати відповідні попередження про небезпеку й, при необхідності, відмови від відповідальності. Діти повинні знаходитися під доглядом дорослих завжди, коли товар або діяльність пов'язані з ризиком.
Інформація, надавана з товаром, повинна містити належні вказівки по використанню й повні інструкції щодо охорони здоров'я й аспектів безпеки завжди, коли це необхідно. Такі попередження про безпеку й охорону здоров'я повинні робитися ясно з використанням зображення, тексту або їхньої комбінації.
Стаття 18. Діти й молодь
Ці положення застосовуються до маркетингових комунікацій, призначених для дітей і молоді, як це визначено в національних законах і правилах, що стосуються до таких комунікацій.
Особлива увага повинна бути приділена маркетинговим комунікаціям, призначеним для дітей або молоді, або тим, хто їх зображує. Такі комунікації не повинні підривати позитивне суспільне поводження, стиль життя й життєві позиції.
Товари, неприйнятні для дітей або молоді, не повинні рекламуватися в засобах масової інформації, призначених для них, а рекламні оголошення, адресовані дітям або молоді, не повинні міститися в засобах масової інформації, редакційний матеріал яких є неприйнятним для них. Матеріал, неприйнятний для дітей, повинен бути ясно ідентифікований як такий. Про правила із захисту даних, що стосуються особистої інформації дітей, дивися Статтю 19.
Недосвідченість і довірливість
Маркетингова комунікація не повинна зловживати недосвідченістю й довірливістю, приділяючи особливу увагу такому:
1. При демонстрації властивостей товару і його використання маркетингова комунікація не повинна: a. применшувати ступінь досвіду або занижувати віковий рівень, звичайно необхідний для складання або експлуатації товарів; b. перебільшувати справжній розмір, цінність, властивості, строк придатності й експлуатаційні дані товару; c. приховувати інформацію про необхідність додаткових покупок, таких як приналежності або окремих предметів у колекції або серії, необхідні для досягнення показаного або описаного результату.
2. При використанні уяви, властивої дітям молодшого, а також старшого віку, для них не повинні створюватися труднощі у пошуку наявності розходжень між реальністю й фантазією.
3. Маркетингова комунікація, призначена дітям, повинна бути ясно помітна для них, як така.
Заподіяння шкоди
Маркетингова комунікація не повинна містити якої-небудь заяви або зображення, які могли б нанести дітям або молоді розумової, моральної або фізичної шкоди. Діти й молодь не повинні зображуватися в небезпечних ситуаціях або такими, які займаються, шкідливою для них або інших дітей діяльністю, або заохочуватися до заняття потенційно небезпечною діяльністю або до небезпечного поводження.
Суспільні цінності
Маркетингова комунікація не повинна припускати, що володіння або використання пропонованого товару принесе дитині або парубку фізичні, психологічні або соціальні переваги над іншими дітьми або молодими людьми, або що не володіння товаром приведе до протилежного ефекту.
Маркетингова комунікація не повинна підривати авторитет, відповідальність, позиції або смаки батьків, посилаючись на відповідні суспільні й культурні цінності. Маркетингова комунікація не повинна містити безпосереднього звертання до дітей і молоді переконати батьків або інших дорослих купити для них товар.
Ціни не повинні бути представлені таким чином, щоб створити в дітей і молоді нереалістичні подання про вартість або цінність товару, наприклад, шляхом їхнього зменшення. Маркетингова комунікація не повинна припускати, що пропонований товар безпосередньо доступний для будь-якого сімейного бюджету.
Маркетингова комунікація, що запрошує дітей і молодь увійти в контакт із учасниками ринку, повинна заохочувати їх в одержанні дозволу батьків або інші дорослих, якщо необхідні які-небудь витрати, включаючи, пов'язані з комунікацією.
Про особливі правила маркетингових комунікацій для дітей в електронних засобах масової інформації дивися Главу D, Статтю D 7.
Стаття 19. Захист даних і приватне життя
При зборі особистих даних у фізичних осіб, варто приділяти увагу повазі й захисту їхнього особистого життя, шляхом дотримання відповідних норм і правил.
Збір даних
При зборі особистої інформації щодо споживачів необхідно забезпечити, щоб відповідні фізичні особи були інформовані про мету збору інформації й про будь-який намір передати дані третій стороні в маркетингових цілях цієї сторони. Якщо неможливо повідомити фізичну особу вчасно про збір інформації, це повинне бути зроблене якомога швидше згодом.
Використання даних
Особисті дані, зібрані відповідно до справжнього Кодексу повинні бути:
Безпека обробки
Повинні вживати адекватні міри безпеки, з огляду на делікатність інформації, щоб зашкодити несанкціонованому доступу до неї або розголошення особистих даних.
Якщо інформація передається третім сторонам, має бути встановлено, що вони вживуть заходів безпеки такого ж рівня.
Особиста інформація дітей
При зборі особистої інформації про дітей батькам повинні бути надані гарантії про захист приватного життя дітей.
Діти повинні заохочуватися в одержанні дозволу батьків і інших дорослих до надання інформації за допомогою електронних засобів масової інформації, і повинні бути вжиті обґрунтовані заходи для перевірки одержання такого дозволу.
Має збиратися стільки особистої інформації, скільки необхідно, щоб дитина не могла бути залученою у непередбачувану діяльність.
Дані, зібрані в дітей, не повинні використовуватися в маркетинговій комунікації, зверненої до батьків дітей або інших членів родини, без дозволу батьків.
Додаткові правила, що спеціально регулюють маркетингову комунікацію для дітей з використанням електронних засобів масової інформації й телефону, можна знайти в Главі D, Статті D 7.
Політика приватного життя
Ті, хто здійснює збір даних у зв'язку з діяльністю в області маркетингової комунікації, повинні мати політику в галузі приватного життя, умови якої повинні бути завжди доступні для споживачів, і забезпечувати ясне подання про проведений збір і обробку даних, очевидно це чи ні.
Якщо в національному законодавстві в цей час не існує законів про захист особистого життя, рекомендується, адаптувати й застосовувати принципи захисту особистого життя, такі як «Звід способів захисту приватного життя МТП»[5].
Права споживача
Повинні бути вжиті відповідні заходи для забезпечення розуміння й здійснення споживачами своїх прав, таких як:
Коли споживач виражає бажання не одержувати маркетингову комунікацію, що використовує особливий носій, як за допомогою «переважної послуги», так і іншим способом, це бажання повинне братися до уваги. Додаткові правила, що спеціально регулюють використання електронних засобів масової інформації й права споживачів, можна знайти в Главі D.
Транскордонні дії
Особливої уваги вимагає дотримання прав споживача на охорону даних, якщо особисті дані передаються із країни, у якій вони зібрані, в іншу країну.
Якщо обробка даних здійснюється в іншій країні, повинні бути вжиті всі обґрунтовані кроки для вживання адекватних заходів безпеки й захисту даних, що встановлено цим Кодексом. Рекомендується використання моделі умов МТП, в угодах між творцем маркетингового списку й оброблювачем або користувачем в іншій країні.[6]
Стаття 20. Очевидність вартості комунікації
Якщо вартість доступу споживача до послання або комунікації з учасником ринку перевищує стандартну вартість поштового відправлення або телекомунікацій, тобто «преміальний тариф» для онлайнового послання або номери телефону, ця вартість повинна бути роз'яснена споживачам і виражена як «вартість хвилини» або як «вартість послання». Якщо ця інформація надається в режимі онлайн, споживачі повинні бути точно інформовані про час, коли вони одержать доступ до послання або онлайн службі, і їм повинен бути наданий розумний період часу для відключення, без зобов'язання оплати.
Якщо комунікація передбачає необхідність такої оплати, споживач не повинен перебувати чекаючи протягом необґрунтовано довгого часу для того, щоб досягти мети комунікації, і дзвінки не повинні підлягати оплаті до початку досягнення мети споживачем.
Стаття 21. Незапитані товари й незазначені витрати
Варто уникати маркетингової комунікації, пов'язаної із практикою відправлення незапитаних товарів споживачам, у яких потім запитується оплата (інерційний продаж), включаючи заяви або пропозиції про те, що одержувач зобов'язаний прийняти й оплатити такі товари.
Маркетингова комунікація, що вимагає відповіді й представляє, по суті, замовлення, за який потрібна оплата (наприклад, внесок за участь), повинна робити це недвозначно прозоро.
Маркетингова комунікація, що очікує замовлення, не повинна бути представлена у формі, яку можна помилково прийняти за рахунок, або іншим оманливим чином спотворювати припущення про необхідність оплати.
Про правила, що спеціально регулюють комерційні e-mail повідомлення, про незапитані товари, дивися Главу D, Статтю D 5.
Стаття 22. Природоохоронне поводження
Маркетингова комунікація не повинна створювати враження, що потурає або заохочує дії, які порушують закон, кодекси саморегулювання й загальноприйняті стандарти відповідального поводження в навколишньому середовищі. Вона повинна поважати принципи, установлені в Главі E «Природоохоронні вимоги в маркетинговій комунікації».
Стаття 23. Відповідальність
Ці загальні правила про відповідальність застосовуються до всіх форм маркетингової комунікації. Правила про відповідальність, що спеціально ставляться до певних видів діяльності або засобам комунікації, можна знайти в Розділах, присвячених цим видам діяльності й засобам комунікації.
Відповідальність за дотримання правил, викладених у справжньому Кодексі, покладає на учасника ринку, товари якого є предметом маркетингової комунікації, разом з комунікаційним агентством або практиком комунікацій, з видавцем, власником засобів масової інформації, засобів комунікації або контрактором.
Учасники ринку несуть повну відповідальність за маркетингову комунікацію для їхніх товарів.
Агентства або інші практики повинні проявляти належну увагу й ретельність при підготовці маркетингової комунікації й діяти таким чином, щоб дозволити учасникам ринку виконувати їхнього обов'язку.
Видавці, власники засобів масової інформації або контрактори, які видають, передають або поширюють маркетингову комунікацію, повинні проявляти належну увагу при її одержанні й поданні суспільству.
Фізичні особи, наймані фірмою, компанією або організацією, що підпадають під будь-які згадані вище категорії, що приймають участь у плануванні, створенні, опублікуванні або передачі маркетингової комунікації відповідають за виконання норм Кодексу в обсязі, розмірному їхньому положенню, і повинні діяти відповідно.
Кодекс застосовується до маркетингової комунікації у всій повноті її змісту й форми, включаючи свідчення й заяви, аудио- або візуальні матеріали, що відбуваються з інших джерел. Факт, що зміст або форма маркетингової комунікації, у цілому або її частини, походить із інших джерел, не виправдує недотримання норм Кодексу.
Стаття 24. Наслідку наступного відшкодування за порушення
Наступне виправлення й/або відповідне відшкодування за порушення Кодексу відповідальною стороною є бажаним, але не виправдує порушення.
Стаття 25. Виконання
Кодекс і принципи, що втримуються в ньому, повинні прийматися й виконуватися на національному й міжнародному рівнях відповідними місцевими, національними або регіональними органами саморегулювання. Кодекс повинен також застосовуватися, коли це доцільно, всіма організаціями, компаніями й фізичними особами, залученими на всіх стадіях у процес маркетингової комунікації.
Учасники ринку, практики комунікацій або рекламних агентств, видавці, власники засобів масової інформації й контрактори повинні ознайомитися з Кодексом і іншими відповідними місцевими керівництвами по саморегулюванню реклами й інших маркетингових комунікацій і повинні бути ознайомлені з рішеннями, прийнятими відповідним органом саморегулювання.
Запити про тлумачення принципів, що втримуються в справжньому Кодексі, можуть бути представлені в Групу по інтерпретації Кодексу МТП.[7]
Стаття 26. Повага рішень органів саморегулювання
Ніякий учасник ринку, практик комунікацій або рекламне агентство, видавець, власник засобів масової інформації або контрактор не повинні бути учасниками опублікування або поширення реклами або іншої маркетингової комунікації, що визнана неприйнятної відповідним органом саморегулювання.
Всім Сторонам рекомендується включити в їхні договори й інші угоди, що стосуються реклами й інші маркетингові комунікації, положення, що зобов'язує учасників договору застосовувати правила саморегулювання й поважати рішення й вказівки, прийняті відповідною організацією саморегулювання.
Спеціальні розділи
Розділ A – Стимулювання збуту
Даний Розділ повинен застосовуватися разом із Загальними положеннями, викладеними в Частині I.
Сфера дії Розділу A
Даний Розділ застосовується до ринкових засобів і технологій, які використовуються для додання товарам більшої привабливості шляхом надання додаткової вигоди, у коштах, або в натуральному вираженні, або за допомогою очікування такої вигоди. Розділ застосовується незалежно від форми або засобу поширення, включаючи електронні й аудіо-візуальні засоби масової інформації. Вона також застосовується до продажів і торговельних пропозицій, редакційним пропозиціям про просування товару й пропозиціям, зробленим аудіо-візуальними засобами.
Стимулювання збуту, зазвичай є тимчасовою діяльністю, однак, даний Розділ застосовується також до довгострокових і постійних акцій стимулювання збуту. Розділ поширюється на всі форми стимулювання збуту, включаючи:
Спеціальні терміни для стимулювання збуту
Справжні визначення ставляться спеціально до даної Розділу й повинні тлумачитися разом із загальними визначеннями, що втримуються в Загальних положеннях:
Залежно від обставин будь-який виробник, оптовий продавець, роздрібний торговець або інша особа в маркетинговому процесі може бути промоутером, посередником і/або отримувачем вигоди для цілей конкретного стимулювання збуту.
Стаття А 1 – Принципи, що регулюють стимулювання збуту
Стаття А 2 – Умови пропозиції
Заходу щодо стимулювання збуту повинні бути розроблені таким чином, щоб надати можливість отримувачу вигоди ідентифікувати умови пропозиції легко і ясно. Повинне бути звернена увага на те, щоб цінність додаткової вигоди не була перебільшена, а ціна основного товару не затемнювалася або не ховалася.
Стаття А 3 – Подання
Стимулювання збуту повинне представлятися таким чином, щоб не вводити в оману тих, для кого воно призначено, щодо ціни й властивостей товару. Будь-яка маркетингова комунікація, пов'язана зі стимулюванням збуту, включаючи діяльність у місцях продажів, повинна строго відповідати Загальним положенням Кодексу.
Стаття А 4 – Адміністрування заходів щодо стимулювання збуту
Заходу щодо стимулювання збуту повинні адміністрируватися за допомогою адекватних ресурсів і контролю, включаючи відповідні запобіжні заходи, для забезпечення того, щоб адміністрування пропозицій виправдувало обґрунтовані очікування отримувачів вигод.
Зокрема:
Стаття A 5 – Безпека
Варто проявляти особливу увагу для забезпечення того, щоб надавані додаткові вигоди використовувалися належним чином, не наносили якої-небудь шкоди отримувачам вигод, посередникам і будь-яким іншим особам і не піддавали їх якої-небудь небезпеки й не заподіювали шкоду.
Стаття А 6 – Подання отримувачів вигод
Інформація для учасників
Стимулювання збуту повинне представлятися таким чином, щоб забезпечити поінформованість отримувача вигод до здійснення покупки про будь-які умови, які можуть вплинути на ухвалення рішення про покупку.
Інформація повинна включати, коли це доречно:
Інформація про розіграші призів
Якщо стимулювання збуту включає розіграш призів, отримувачу вигоди, до його участі в розіграші, має бути надана така інформація, що не обумовлена покупкою основного товару, або, принаймні, вона повинна бути доступної по запиті:
Стаття А 7 – Подання посередникам
Інформація для посередників
Стимулювання збуту повинне бути представлене посередникам, щоб вони могли оцінити послуги й зобов'язання, необхідні від них. Зокрема, повинне бути адекватно докладно викладене таке:
Інформація про зовнішнє впакування
Коли це доцільно, що відповідає інформація для посередників, така як строк закінчення або обмеження за часом, повинна бути нанесена на зовнішнє впакування товару, зв'язаного зі стимулюванням збуту, таким чином, щоб посередник мав можливість здійснювати необхідний контроль запасів.
Стаття А 8 – Особливі зобов'язання промоутерів
Інтереси посередників
Заходу щодо стимулювання збуту варто розробляти й адмініструвати з належним врахуванням законних інтересів посередників і повагою до їхньої волі прийняття рішень.
Інтереси працівників, роботодавців і відносини зі споживачами
Умови стимулювання збуту повинні бути розроблені з дотриманням лояльності відносин між працівниками і їхніми роботодавцями.
Схеми стимулювання збуту й заохочення повинні бути розроблені й виконуватися таким чином, щоб ураховувати інтереси кожної залученої особи, і не повинні вступати в протиріччя з обов'язком працівників перед їхнім роботодавцем або надавати споживачам достовірні рекомендації.
Права працівників, найнятих посередниками
Варто прагнути до попередньої згоди між посередником і його/її відповідальним менеджером, якщо пропонований захід щодо стимулювання збуту припускає:
У випадку, якщо пропозиція була спрямована відкрито через публічні засоби масової інформації, внаслідок чого не може бути отримане попередній дозвіл, повинне бути ясно зазначено, що працівники повинні одержати дозвіл їхніх роботодавців до участі в акції.
Своєчасна доставка товарів і матеріалів посередникам
Всі товари, включаючи додаткові вигоди й інші відповідні матеріали, повинні доставлятися посередникові протягом періоду, що є обґрунтованим у межах будь-якого тимчасового обмеження пропозиції зі стимулювання збуту.
Договірні відносини між посередником і отримувач вигоди
Всі заходи щодо стимулювання збуту, що передбачають активне співробітництво з посередником або його/її працівниками, повинні бути розроблені таким чином, щоб не нанести збитку яким-небудь договірним відносинам, які можуть існувати між посередником і отримувач вигоди.
Стаття А 9 – Особливі зобов'язання посередників
Чесність
Заходу щодо стимулювання збуту, які були прийняті посередником, повинні здійснюватися чесно й сумлінно, і належним чином управлятися їм/нею або його/її працівниками.
Неправильні подання
Заходу щодо стимулювання збуту, що передбачають яку-небудь спеціальну відповідальність із боку посередника, повинні здійснюватися їм/нею таким чином, щоб не виникло неправильного подання відносно строків, цінності, обмежень або доступності пропозиції.
Зокрема, посередник повинен приєднатися до плану й умов стимулювання збуту, як це встановлено промоутером. Посередником не повинне вноситися ніяких змін, наприклад, змін тимчасових обмежень, без попередньої згоди промоутера.
Стаття А 10 – Відповідальність
Відповідальність за дотримання Кодексу покладає на промоутера, що несе основну відповідальність за всі аспекти будь-якого стимулювання збуту, якого б виду й змісту вони не були.
Кожний, хто бере участь у плануванні, створенні й здійсненні заходів щодо стимулювання збуту, несе відповідальність, певну в Статті 23 Загальних положень, за забезпечення дотримання Кодексу відносно посередників, отримувачів вигід і інших сторін, які піддалися або могли бути піддані впливу стимулювання збуту.
Розділ B – Спонсорство
Даний Розділ повинен застосовуватися разом із Загальними положеннями, викладеними в Частині I.
Сфера дії Розділу B
Даний Розділ стосується всіх форм спонсорства, що відносяться до корпоративного іміджу, брендів, товарів, діяльності або заходів будь-якого виду. Вона включає спонсорство комерційних і некомерційних організацій. Розділ не застосовується до розміщення товарів (продакт плейсмент) або залученню фінансів (фандинг), які не мають комерційної або комунікаційної мети, таких як пожертвування, дарунок (донейшн) або патронаж, крім випадків, коли в них є присутнім елемент спонсорства.
Спеціальні терміни щодо спонсорства
Наступні визначення ставляться спеціально до даної Розділу й повинні тлумачитися разом із загальними визначеннями, що втримуються в Загальних положеннях:
Стаття В 1 – Принципи регулювання спонсорства
Будь-яке спонсорство повинне бути засноване на договірних зобов'язаннях між спонсором і стороною, що спонсорується. Спонсори й сторони, що спонсоруються, повинні встановити ясні положення й умови взаємин з усіма іншими залученими партнерами для того, щоб визначити їхні очікування щодо всіх аспектів спонсорської угоди.
Спонсорство повинне бути ідентифіковане, як таке.
Умови й здійснення спонсорства повинні бути засновані на принципі доброї волі між усіма сторонами процесу спонсорства.
Стаття В 2 – Автономія й самостійність
Спонсорство повинне поважати автономію й самостійність сторони, що спонсорується при управлінні її власними активами й власністю, забезпечуючи стороні, що спонсорується досягнення цілей, установлених у спонсорській угоді.
Стаття В 3 – Імітація й заплутаність
Спонсори й сторони, що спонсоруються, а також інші залучені в спонсорство сторони повинні уникати імітації подання іншого спонсорства, якщо така імітація може ввести в оману або заплутати, навіть якщо вона призначена для неконкурентних товарів, компаній або подій.
Стаття В 4 – «Засідка» на власність, що спонсорується
Ніяка сторона не повинна прагнути створити враження про те, що вона є спонсором якої-небудь події, що спонсорується, чи ні, або висвітлення його в засобах масової інформації, якщо, фактично, вона не є офіційним спонсором власності або висвітлення її в засобах масової інформації.
Стаття В 5 – Повагу до власності, що спонсорується, й до спонсора
Спонсор повинен приділяти особливу увагу охороні художнього, культурного, спортивного й іншого змісту, властивого власності, що спонсорується й повинен уникати будь-якого неправильного її розташування (позиціювання), що могло б завдати шкоди ідентичності, достоїнству або репутації сторони, що спонсорується, або власності, що спонсорується.
Сторона, що спонсорується не повинна затінювати, спотворювати або викликати дурну славу на образ або товарні знаки спонсора або піддавати ризику добру волю або повагу суспільства, пов'язані з ними.
Стаття В 6 – Аудиторія спонсорства
Аудиторія повинна бути ясно інформована про наявність спонсорства у зв'язку з певною подією, діяльністю, програмою або особою й власним посланням спонсора, що не повинне бути можливою причиною образи. Необхідно враховувати існуючу професійну етику сторони, що спонсорується.
Дана стаття, проте, не призначена для перешкоджання спонсорства авангардного мистецтва або потенційно суперечливої художньої/ культурної діяльності або для заохочення спонсора здійснювати цензуру повідомлення сторони, що спонсорується.
Стаття В 7 – Збір і використання даних
Якщо з метою спонсорства використовуються особисті дані фізичної особи, то застосовуються положення Статті 19.
Стаття В 8 – Художні й історичні об'єкти
Спонсорство не повинне здійснюватися таким чином, щоб становити небезпеку для художніх або історичних об'єктів.
Спонсорство, цілями якого є охорона, відновлення або збереження культурних, художніх або історичних цінностей, або їхнє поширення, повинне поважати пов'язаний з ними суспільний інтерес.
Стаття В 9 – Суспільство, довкілля й спонсорство
Як спонсори, так і сторони, що спонсоруються, при плануванні, організації й здійсненні спонсорства повинні брати до уваги потенційний вплив спонсорства на суспільство й довкілля.
Будь-яке спонсорське повідомлення, повністю або частково претендує на позитивний (або зменшений негативний) вплив на суспільство й/або довкілля, повинне підтверджуватися дійсною вигодою, що буде отримана. Сторони спонсорства повинні поважати принципи, установлені в Хартії бізнесу по стійкому розвитку МТП.[8]
Будь-яка природоохоронна вимога, заявлена відносно спонсорства, повинна відповідати принципам, установленим у Главі Е «Природоохоронні вимоги в маркетинговій комунікації».
Стаття В 10 – Добродійність і гуманітарне спонсорство
Спонсорство добродійності й спонсорство по інших гуманітарних причинах повинні здійснюватися з делікатністю й увагою, щоб не вплинути несприятливо на діяльність сторони, що спонсорується.
Стаття В 11 – Групове спонсорство
Якщо діяльність або подія вимагає або допускає участь декількох спонсорів, окремі договори й угоди повинні чітко визначати відповідні права, обмеження й зобов'язання кожного спонсора, включаючи, але не обмежуючись, описом будь-який ексклюзивності.
Зокрема, кожний член групи спонсорів повинен поважати встановлені області спонсорства й розподіл комунікаційних завдань, уникаючи втручання, що могло б несумлінно порушити баланс між внесками різних спонсорів.
Сторона, що спонсорується повинна інформувати потенційного спонсора про всіх спонсорів, які вже є сторонами спонсорства. Сторона, що спонсорується не повинна приймати нового спонсора без попереднього забезпечення відсутності конфлікту будь-яких прав спонсорів, з якими вже укладені договори, і, коли необхідно, інформувати існуючих спонсорів.
Стаття В 12 – Спонсорство засобів масової інформації
Зміст і планування власності, що спонсорується у засобах масової інформації, не повинні піддаватися ризику того, що спонсор скомпрометує відповідальність, автономність і редакційну незалежність телерадіомовника, продюсера програми або власника засобу масової інформації, за винятком тих випадків, коли відповідним законодавством спонсорові дозволяється бути продюсером, сопродюсером програми, власником засобу масової інформації або його фінансистом.
Власність, що спонсорується у засобах масової інформації, повинна бути ідентифікована, як така, шляхом подання імені спонсора й/або логотипа на початку, протягом і/або наприкінці змісту програми.
Особлива увага повинна приділятися забезпеченню того, щоб не було змішання й неясності між спонсорством події або діяльності й спонсорством їхнього висвітлення в засобах масової інформації, особливо, якщо залучені різні спонсори.
Стаття В 13 – Відповідальність
Оскільки спонсорство концептуально засноване на взаємовигідному договорі, відповідальність за дотримання Кодексу покладає спільно на спонсора й сторону, що спонсорується і які несуть основну відповідальність за всі аспекти спонсорства, незалежно від їхнього змісту.
Кожної, хто бере участь у плануванні, створенні й здійсненні заходів щодо будь-якого спонсорства, несе такий ступінь відповідальності, що визначена в Статті 23 Загальних положень, за забезпечення дотримання Кодексу у відношенні тих, хто піддався або може бути підданий впливу спонсорства.
Розділ C – Директ-маркетинг
Даний Розділ повинен застосовуватися разом із Загальними положеннями, викладеними в Частині I.
Сфера дії Розділу C
Даний Розділ стосується всіх видів директ-маркетингової діяльності в широкому змісті, незалежно від їхньої форми, змісту й способу поширення. Розділ встановлює стандарти етичного поводження, яким повинні випливати всі, хто займається директ-маркетингом, чи є вони учасниками ринку, розповсюджувачами, практиками або іншими контракторами, що роблять послуги для директ-маркетингових цілей, або в засобах масової інформації; і повинна застосовуватися на основі відповідного законодавства.
Положення, що спеціально ставляться до використання телефону, утримуються в Главі D «Реклама й маркетингова комунікація з використанням електронних засобів масової інформації й телефону».
Спеціальні терміни для директ-маркетингу
Наступні визначення ставляться спеціально до даного Розділу й повинні тлумачитися разом із загальними визначеннями, що втримуються в Загальних положеннях:
Стаття С 1 – Пропозиція
Виконання будь-якого зобов'язання, що виникає з директ-маркетингової діяльності, повинне бути своєчасним і ефективним.
Щораз, коли робиться пропозиція, всі зобов'язання, які повинні виконуватися учасником ринку, оператором і споживачем повинні бути ясні для споживачів безпосередньо або шляхом посилання на умови продажу, доступні для них під час дії пропозиції.
Варто уникати шрифту, що по його розмірі або інших візуальних характеристиках міг би істотно знижувати або затінювати розбірливість і ясність пропозиції.
Щоразу, коли доцільно, основні пункти пропозиції повинні бути просто і ясно зведені в одному місці. Важливі пункти пропозиції не повинні бути розкидані по всьому пропонованому матеріалі.
Стаття С 2. – Подання
Умови будь-якої пропозиції повинні бути ясними настільки, щоб споживач міг зрозуміти дійсну властивість пропонованого товару.
Якщо представлена пропозиція також зображує товари, не включені в пропозицію, або якщо повинні бути куплені додаткові товари, щоб дозволити споживачеві використовувати пропонований товар, це повинне бути ясно позначене в пропозиції.
Варто уникати тактик натиску, які можуть бути витлумачені як домагання.
Стаття С 3 – Право на відкликання
Якщо споживачі мають право на відкликання, учасник ринку повинен інформувати їх про існування такого права й про те, як одержати подальшу інформацію про цьому і як здійснити це.
Коли має місце пропозиція про поставку товарів споживачеві на основі "безкоштовного ознайомлення", " безкоштовної проби", "безкоштовного схвалення" і подібних пропозицій, у пропозиції повинне бути ясно зазначено, хто має втрати по поверненню товарів, і процедура їхнього повернення повинна бути як можна простіше. Будь-яке обмеження часу повернення повинне бути ясно зазначено.
Стаття С 4. – Післяпродажне обслуговування
Якщо надається післяпродажне обслуговування, подробиці про обслуговування повинні бути включені в умови будь-якої гарантії або зазначені де-небудь ще в пропозиції. Якщо споживач приймає пропозицію, повинна бути надана інформація про те, як приступитися до обслуговування й зв'язатися з агентом по обслуговуванню.
Стаття С 5. – Ідентичність учасника ринку
Ідентичність учасника ринку й/або оператора й подробиці того, де і як з ними можна зв'язатися, повинні бути зазначені в пропозиції таким чином, щоб надати споживачеві можливість зв'язуватися з ними прямо й ефективно. Ця інформація повинна бути доступна як постійний довідковий матеріал, що може зберігатися споживачем; не треба, наприклад, передавати тільки форму замовлення, що споживач зобов'язаний повернути. Під час доставки товару споживачеві повинні бути передані повне ім'я, адреса й номер телефону учасника ринку.
Стаття С 6. – Незапитані товари
Товари, оплата яких очікується, не повинні доставлятися без замовлення.
Дивися також Загальні положення, Статтю 21 «Незапитані товари й незазначені витрати».
Стаття С 7. – Заохочення за просування
Директ-маркетинг, при якому використовуються заохочення за просування, повинен додержуватися відповідних положень Розділу А «Стимулювання збуту».
Стаття С 8. – Безпека й здоров'я
Товари, включаючи зразки, повинні бути зручно впаковані для доставки споживачеві, і можливого повернення, відповідно до належних стандартів безпеки й охорони здоров'я.
Стаття С 9. – Виконання замовлення
Якщо інше не зазначено в пропозиції, замовлення повинні виконуватися протягом 30 днів з дати їхнього одержання від споживача. Споживач повинен бути інформований про будь-яке неправомірне прострочення, настільки швидко, наскільки це стає очевидним. У таких випадках, будь-який запит споживача про відмову від замовлення повинен бути вдоволений, навіть якщо неможливо відмінити доставку, а депозит, якщо такий є, повинен бути негайно повернутий.
Стаття С 10. – Заміна товарів
Якщо товар стає недоступним із причин, що перебуває поза контролем учасника ринку або оператора, інший товар замість його не може бути поставлений, якщо споживач не буде інформований про те, що інший товар є його заміною і якщо такий поставлений у заміну товар не буде, по суті, мати такими ж або кращі властивості і якості, а також не буде поставлений за такою ж або за нижчою ціною. У цьому випадку заміна й право споживача на повернення поставленого на заміну товару за рахунок учасника ринку повинні бути роз'яснені споживачеві.
Стаття С 11. – Повернення зіпсованих або ушкоджених товарів
Витрати по поверненню товарів, які є зіпсованими або ушкодженими не з вини споживача, несе учасник ринку, якщо споживач направить повідомлення протягом розумного періоду часу.
Стаття С 12. – Ціни й умови кредиту
Незалежно від того, чи проводиться оплата пропозиції готівкою або через банк, ціна й умови оплати повинні бути ясно зазначені в пропозиції, разом з характером будь-яких додаткових витрат (таких як поштові витрати, витрати на обробку, податки й т.п.) і, коли це можливо, - сума таких витрат.
У випадку продажів на виплат, у пропозиції повинні бути ясно зазначені умови кредиту, включаючи суму будь-якого депозиту або платежу по рахунку, кількість, суму й періодичність таких чергових платежів і загальна сума в порівнянні із ціною при оплаті готівкою, якщо така є.
Будь-яка інформація, необхідна споживачеві, щоб зрозуміти вартість, відсотки й умови будь-якої форми кредиту, повинна бути показана в пропозиції, або коли пропонується кредит.
Якщо термін дії й ціни ясно не зазначені в пропозиції, то ціни повинні підтримуватися протягом розумного періоду часу.
Стаття С 13. – Оплата й стягнення боргів
Процедура оплати й стягнення боргів повинна бути такий, щоб уникнути неправомірних незручностей для споживача шляхом надання відповідної знижки за прострочення, які перебували поза контролем споживача.
З боржниками не слід поводитися в необґрунтованій манері, і використовувати документи про стягнення боргів, які можуть бути прийняті за офіційні.
Стаття С 14. – Повагу бажань споживача
Якщо споживачі виражають бажання не одержувати директ-маркетингову комунікацію за допомогою передплати на пільгову послугу або в інший спосіб, це варто поважати. Учасники ринку, які здійснюють комунікації зі споживачами на міжнародному рівні, повинні, якщо можливо, перетворити у свою користь відповідну пільгову послугу на ринках, на яких вони формують свою комунікацію, і повинні поважати бажання споживачів не одержувати таких комунікацій (дивися також Загальні положення, Статтю 19 «Захист даних і приватне життя»).
Якщо існує система, що дозволяє споживачам виражати бажання не одержувати безадресних повідомлень (наприклад, наклейкою на поштову скриньку), це варто поважати.
Стаття С 15. – Відповідальність
Основна відповідальність за всі аспекти директ-маркетингової діяльності, незалежно від виду й змісту, завжди покладає на учасника ринку.
Відповідальність, зазначена в Статті 23 Загальних положень, покладається також на інших учасників директ-маркетингової діяльності. Крім учасників ринку ними можуть бути:
Розділ D – Реклама й маркетингова комунікація з використанням електронних засобів масової інформації й телефону
Даний Розділ повинен застосовуватися разом із Загальними положеннями, викладеними в Частині I.
Сфера дії Розділу D
Даний Розділ стосується всіх видів реклами й маркетингових комунікацій з використанням електронних засобів масової інформації й телефону для просування будь-яких видів товарів і послуг. Вона доповнює Загальні положення Кодексу й Главу C «Директ-Маркетинг» спеціальними положеннями, що представляють особливості, властивим електронним засобам масової інформації, такі як збір даних і використання телефону.
Рекомендації з найкращої практики відшкодування збитку споживачеві й дозволу суперечок в онлайн-бізнесі можна знайти в документах МТП: «Правильний розгляд» і «Дозвіл суперечок онлайн».[9]
Даний Розділ встановлює стандарти етичного поводження, яким повинні відповідати всі сторони (наприклад, учасники ринку, агентства або засоби масової інформації), залучені в рекламну й маркетингову комунікацію з використанням електронних засобів масової інформації й телефону.
Спеціальні терміни для реклами й маркетингової комунікації з використанням електронних засобів масової інформації й телефону
Наступні визначення ставляться спеціально до даного Розділу й повинні тлумачитися разом із загальними визначеннями, що втримуються в Загальних положеннях:
Стаття D 1. – Походження і юрисдикція
Реклама й інша маркетингова комунікація з використанням електронних засобів масової інформації й телефону повинні бути предметом правил і регулювання в країні походження або, коли це дозволено, країни, установленої учасниками ринку, включаючи телеоператорів. Учасники ринку й телеоператори повинні ознайомитися із правилами й регулюванням різних юрисдикцій, куди вони направляють їхню маркетингову комунікацію, оскільки застосовувані закони можуть різнитися.
Стаття D 2 – Ідентифікація
Якщо особисто адресована електронна комунікація має комерційну мету, заголовок, тему й контекст повинні ясно вказувати на це. Заголовки про теми не повинні вводити в оману, і комерційний характер комунікації не повинен ховатися.
Стаття D 3 – Ясність пропозиції й умов
Коли електронна комунікація переслідує маркетингову мету, програмне забезпечення або інші технічні пристрої не повинні використовуватися для приховання або затемнення якого-небудь істотного фактора, наприклад, ціни й інших умов продажів, які можуть вплинути на рішення споживачів.
Споживачі повинні бути завжди заздалегідь поінформовані про кроки, що приводять до надання замовлення, покупки, укладання договору й будь-якому іншого зобов'язання. Якщо споживачі вимагають надати дані для цієї мети, їм повинна бути надана адекватна можливість перевірити правильність їхньої участі до вступу в будь-яке зобов'язання.
Коли це необхідно, учасник ринку повинен реагувати прийняттям або відмовою від замовлення споживача.
Стаття D 4. – Повага суспільних груп
Мають бути дотримані положення й умови конкретного засобу масової інформації, що може мати правила й стандарти прийнятного комерційного поводження, наприклад, групи новин, форуми або дошки оголошень, а також програмне забезпечення загального сервера для редагування змісту веб-сторінок. Маркетингова комунікація, поміщена в таких місцях публічного спілкування, є належною, тільки якщо форум або сайт безумовно й недвозначно виражає бажання одержувати такі комунікації.
Стаття D 5. – Незапитані послання
Незапитана маркетингова комунікація повинна направлятися через електронні засоби масової інформації тільки тоді, коли є розумні підстави думати, що споживачі, які одержують такі комунікації, будуть зацікавлені в її змісті або пропозиції.
Стаття D 6. – Очевидність і невтручання
Маркетингова комунікація, спрямована через електронні засоби масової інформації, повинна включати ясний і очевидний механізм, що дозволяє споживачеві виражати бажання не одержувати в майбутньому пропозицій і прохань. Такий механізм повинен використовуватися тільки для цієї мети й повинен бути легким для виявлення, розуміння й використання.
На додаток до поваги споживачам, вираженої або безпосередньо відправникові, або шляхом участі в програмі пільгових послуг, повинна проявлятися увага до забезпечення того, щоб ні сама маркетингова комунікація, ні будь-яка використовувана заява не порушували можливість споживачів відкрити інші маркетингові або рекламні послання, не заважали нормальному використанню споживачем електронних засобів масової інформації.
Стаття D 7. – Реклама й маркетингова комунікація для дітей
Наступні вимоги пред'являються до всіх пропозицій товарів для дітей через електронні засоби масової інформації:
Стаття D 8. – Повага потенційної чутливості світової аудиторії
Беручи до уваги глобальне поширення електронних мереж, різноманіття й розмаїтість можливих одержувачів, учасники ринку повинні забезпечувати, щоб їхня маркетингова комунікація відповідала принципам соціальної відповідальності, що втримується в Загальних положеннях, і повинні приділяти особливу увагу тому, щоб вона не була причиною правопорушення; маркетингова комунікація для товарів, не призначених для дітей, повинна ясно ідентифікуватися, як така, у змісті послання.
Стаття D 9. – Використання телефону
D 9.1 – Розкриття інформації
Наступні положення застосовуються спеціально до маркетингу по телефоні:
1. Закордонні дзвінки – при дзвінку споживачеві, телеоператори повинні:
2. Якщо телеоператор дзвонить споживачеві, що володіє телефоном з визначником номера, споживач повинен мати можливість визначити номер компанії, що здійснює дзвінок.
3. Всі дзвінки – до завершення дзвінка телеоператор повинен забезпечити, щоб споживач був інформований і обізнаний про характер будь-якого досягнутої угоди й про будь-які міри, які будуть початі після дзвінка.
Коли потрібно укласти договір купівлі-продажу, споживач повинен бути повністю обізнаний про основні пункти договору. Вони включають, як мінімум:
Коли розмова веде не до продажу, а до подальших контактів з учасником ринку, оператор повинен інформувати споживача про те, що наступний контакт відбудеться. Якщо інформація, надана споживачем, повинна бути використана для не очевидної мети, тобто мети, що ще не була розкрита, телеоператор повинен пояснити цю мету споживачеві відповідно до Загальних положень про захист даних (Стаття 19)
D 9.2 – Розумний час
Якщо абонент явно не попросить про інше, закордонні дзвінки повинні здійснюватися тільки протягом часу, що звичайно вважається розумним для абонента.
D 9.3 - Право на письмове підтвердження
Коли результатом розмови є замовлення, споживач має право одержати підтвердження, у письмовому виді або у форматі тривалого користування, докладних умов договору в належний час, не пізніше строку доставки товарів, або на початку надання послуг. Підтвердження повинне включати всю інформацію, що міститься у Главі C, Статті C 3 «Право на відкликання» і в Статті C 5 «Ідентичність учасника ринку» і, коли це доцільно, будь-яку іншу інформацію, певну в Главі C.
D 9.4 - Моніторинг розмов
Моніторинг, включаючи магнітофонний запис телефонних розмов, здійснюваний для цілей маркетингу по телефоні, повинен проводитися тільки з дотриманням відповідних мір безпеки для того, щоб підтвердити зміст розмови, комерційну справу, а також для мети навчання й для контролю якості. Телеоператори повинні бути інформовані про те, коли здійснюється моніторинг, а споживачі повинні бути інформовані про можливість моніторингу, настільки завчасно під час розмови, наскільки це практично можливо. Ніякий записаний на стрічку розмова не повинен відтворюватися в суспільній аудиторії без попередньої згоди обох учасників.
D 9.5 – Невключені в список номера телефонів
Споживачі, номери телефонів яких не включені в список, не повинні брати участь у контакті для якої-небудь комерційної мети, якщо номер не переданий споживачем учасникові ринку або операторові для цієї мети.
D 9.6 – Використання устаткування автоматичного набору номера
Коли використовується предиктивний набирач номеру, якщо телеоператор недоступний у цей момент, щоб прийняти дзвінок, зроблений набирачем номеру, устаткування повинне припинити дзвінок і звільнити лінію не більш ніж за одну секунду.
Інше устаткування автоматичного набору номери може використовуватися для контакту зі споживачем тільки тоді, коли дзвінок спочатку представляється телеоператором, або коли споживач явно виражає згоду одержувати такі дзвінки без втручання телеоператора.
Ні предиктивний набирач номеру, ні інше устаткування автоматичного набору номеру не може використовуватися, якщо устаткування негайно не відключається, коли споживач вішає трубку. Устаткування набору номера повинне роз'єднуватися щораз перед набором іншого номера.
Стаття D 10. – Відповідальність
Кожний, хто бере участь у плануванні, створенні або здійсненні маркетингової комунікації з використанням електронних засобів масової інформації й телефону несе відповідальність, ступінь якої визначена в Статті 23 Загальних положень, у забезпеченні дотримання Кодексу у відношенні тих, на яких виявляється або може бути зроблений вплив.
Швидка зміна й розвиток характеру цих засобів масової інформації робить більш детальне керівництво непрактичним і непридатним. Проте, який би не був характер діяльності, відповідальність ділиться між залученими сторонами відповідно до їхньої порівняльної ролі в процесі й у рамках їхніх індивідуальних функцій.
Розділ Е – Природоохоронні твердження в маркетингової комунікації
Даний Розділ повинен застосовуватися разом із Загальними положеннями, викладеними в Частині I.
Сфера дії Розділу Е
Даний Розділ стосується всіх маркетингових комунікацій, що містять природоохоронні твердження, тобто будь-яке твердження, у якому є явна або яка мається на увазі посилання на природоохоронні або екологічні аспекти, що стосуються виробництва, упакування, поширення, використання/споживання або розташування товарів. Природоохоронні твердження можуть бути виражені будь-яким способом, включаючи наклейку ярликів, вкладень в упакування, матеріали для стимулювання збуту й місць продажу, літературу про товар, а також за допомогою телефону або цифрових або електронних засобів масової інформації, таких як електронна пошта й Інтернет. Все це регулюється даним Розділом, що також містить рекомендації з деяким широко використовуваним твердженням.
Розділ інкорпорує Міжнародний стандарт ISO 14021 із «природоохоронних тверджень, що заявляються самі» шляхом перетворення й адаптації вибраних частин, що мають явне відношення до контексту маркетингової комунікації, опускаючи різні технічні приписання.
Спеціальні терміни для природоохоронних тверджень
Наступні визначення ставляться спеціально до даного Розділу й повинні тлумачитися разом із загальними визначеннями, що втримуються в Загальних положеннях:
Посібник із використання вибраних природоохоронних тверджень, що часто зустрічаються в маркетинговій комунікації, представлено наприкінці даної Розділу.
Стаття Е 1. – Чесне й достовірне подання
Маркетингова комунікація повинна бути оформлена так, щоб не зловживати увагою споживачів до стану довкілляабо не користуватися можливим недоліком їхніх знань.
Маркетингова комунікація не повинна містити якої-небудь заяви або візуального зображення, які могли б увести в оману споживачів будь-яким чином відносно природоохоронних аспектів або переваг товарів, або відносно дій, здійснених учасником ринку для захисту довкілля. Корпоративні комунікації можуть посилатися на особливі товари або види діяльності, але не повинні застосовуватися без підтвердження того, що вони поширюються на всю діяльність компанії, групи або галузі.
Природоохоронне твердження повинне відповідати конкретному товару, просування якого здійснюється, і ставиться тільки до аспектів, які вже існують або які могли б бути реалізовані протягом строку придатності товару. Повинне бути ясно, до чого ставиться твердження, наприклад, до товару або його впакування. Раніше існуючий, але раніше не розкритий аспект не повинен представлятися, як новий. Природоохоронні твердження повинні бути актуальними й, коли це доцільно, переоцінюватися, беручи до уваги, стосовно до теми, розвиток.
Невизначені або неконкретні твердження охорони довкілля, які можуть по-різному сприйматися споживачами, можуть бути виражені без кваліфікації, тільки якщо вони обґрунтовані у всіх обставинах, що передбачаються розумно. Якщо це не так, загальні твердження охорони довкілляповинні кваліфікуватися або їх варто уникати. Зокрема, такі твердження, як «сприятливий для довкілля» або «екологічно безпечний», що припускають, що товар або діяльність не робить впливу на довкілля або має позитивний вплив, не повинні використовуватися, якщо недоступно дуже високий рівень доказу. Якщо відсутні певні загальноприйняті методи для виміру здійснюваності або підтвердження їхнього досягнення, такі твердження не повинні застосовуватися.
Кваліфікації повинні бути ясними, відомими й зрозумілими; кваліфікація повинна розміщатися в безпосередній близькості до твердження, що кваліфікується, для забезпечення їхнього спільного прочитання.
Стаття Е 2. – Наукові дослідження
Маркетингова комунікація повинна використовувати наочну технічну демонстрацію або наукові висновки про вплив на довкілля, тільки коли вони підкріплені надійним науковим доказом.
Природоохоронний жаргон або наукова термінологія прийнятні, за умови, що вони є відповідними й використовуються таким чином, щоб їх можна було легко зрозуміти тим, кому адресоване повідомлення. (Дивися також Статтю 6 Кодексу «Використання технічних/наукових даних і термінології»).
Природоохоронне твердження, що стосуються здоров'я, безпеки або будь-якої іншої переваги, повинне застосовуватися тільки тоді, коли воно підтримано надійним науковим доказом.
Стаття Е 3. – Перевага й порівняльні твердження
Будь-яке порівняльне твердження повинне бути певним і заснованим на ясній порівняльній базі. Перевага в захисті довкілля перед конкурентами обґрунтовано, якщо може бути продемонстрована значна перевага. Порівнювані продукти повинні мати одне й теж призначення й ціль.
Порівняльні твердження, чи проводиться порівняння із процесом або товаром, що раніше виготовлявся учасником ринку, або з товаром конкурента, повинне бути сформульоване таким чином, щоб зробити ясним, чи є передбачувана перевага абсолютною або відносною.
Поліпшення, що стосуються товару і його упакувань повинні представлятися окремо й не повинні поєднуватися.
Стаття Е 4. – Життєвий цикл товару, компоненти й елементи
Природоохоронні твердження не повинні представлятися таким чином, щоб можна було припустити, що вони ставляться на більший термін життєвого циклу товару, або до більшого числа його властивостей, чим це підтверджено доказом; також повинне бути завжди ясно, до якої стадії або до якої властивості ставиться твердження.
Якщо твердження посилається на скорочення компонентів або елементів, що роблять вплив на довкілля, повинне бути ясно, які з них були скорочені. Такі твердження підтверджуються, тільки якщо вони ставляться до альтернативних процесів, компонентам або елементам, які приводять до значного поліпшення стану довкілля, беручи до уваги всі відповідні аспекти життєвого циклу товару.
Природоохоронні твердження не повинні ґрунтуватися на відсутності компонента, інгредієнта, властивості або впливи, які ніколи не асоціювалися з відповідною товарною категорією. З іншого боку, видові ознаки або інгредієнти, які є загальними для всіх або більшості продуктів відповідної категорії, не повинні представлятися так, ніби вони були унікальними або характеристиками, що виділяються, пропонованого товару.
Твердження про те, що товар не містить конкретного інгредієнта або компонента, наприклад, що товар «не радіоактивний», повинні використовуватися, тільки якщо рівень певної речовини не перевищує науково обґрунтованого рівня мікродомішки або фонового рівня.
Стаття Е 5. – Знаки й символи
Природоохоронні знаки й символи повинні використовуватися в маркетинговій комунікації, тільки якщо джерело таких знаків або символів ясно зазначений, і відсутня ймовірність невизначеності відносно їх значення. Такі знаки й символи не повинні використовуватися облудним образом, що припускає офіційне схвалення або сертифікацію третьою стороною.
Стаття Е 6. – Видалення відходів
Природоохоронні твердження, що стосуються видалення відходів прийнятні за умови, що рекомендований метод поділу, збору, обробки або видалення є загальноприйнятим і зручно доступним для розумної пропорції числа споживачів у відповідному районі. Якщо це не так, то розмір доступності повинен бути ретельно описаний.
Стаття Е 7. – Відповідальність
Для цієї Розділу норми про відповідальність викладені в Загальних положеннях (дивися Статтю 23).
Список вибраних природоохоронних тверджень.
Наступний список містить деякі широко використовувані твердження. Намір полягає в тому, щоб визначити їхнє звичайне значення й полишити керівництво по їхньому використанню в маркетинговій комунікації. Даний список заснований на Статті 7 Стандарту ISO 14021, що надає подробиці по кваліфікації й оцінній методології.
1. Перетворюється у компост
Це властивість товару, упакування або відповідного компонента, що дозволяє їм біологічно розкладатися, генеруючи відносно гомогенну стабільну речовину, типу компосту. Дане твердження не повинне заявлятися, якщо компост, компостна система або довкілля піддається негативному впливу в значній мірі, завдяки продукту, що розкладається, упакуванню або компоненту.
Коли це доцільно, «компостне» твердження повинне кваліфікуватися з посиланням, наприклад, на устаткування із виробництва компосту або рекомендований процес, компоненти, здатні стати компостом, необхідну підготовку, модифікацію товару або необхідні матеріали, устаткування й т.п., а також на доступність компостного устаткування (якщо товар не підходить для домашнього компосту); дивися також Статтю Е6.
2. Здатний до хімічного або біологічного розкладання
Це властивість товару або впакування, що у певних умовах дозволяє йому розпадатися до певного ступеня протягом наданого часу. Дане твердження не повинне заявлятися відносно товару або впакування або будь-якого компонента, які виділяють речовини в концентраціях, шкідливих для довкілля.
Твердження, що стосуються здатності до хімічного або біологічного розкладання, повинне ставитися до особливого методу тестування, що включає перевірку максимального рівня розкладання й тривалість тестування, і який повинен відповідати можливим обставинам використання.
3. Сконструйований для розбирання
Це властивість конструкції товару, що дозволяє товару бути розібраним наприкінці строку його використання таким чином, якому дозволяє його компонентам і частинам бути повторно використаними, знову пущеними в оборот, служити для виробництва енергії або, певним іншим способом, бути вилученими з потоку відходів.
Коли це доцільно, твердження, що стосуються конструкції для розбирання, повинне супроводжуватися заявою, що пояснює, до яких компонентів воно застосовується, а також визначальним, ким повинна вироблятися розбирання (споживачем або фахівцем). Таке твердження має потребу у кваліфікації у відношенні, наприклад, доступності процесу, про яке мова йде (дивися Статтю Е6), будь-яких необхідних інструментів або устаткування. Інформація з методу розбирання й т.д. повинна бути надана споживачеві, коли це необхідно.
4. Товар із продовженим строком життя
Це товар, розроблений як дозволяє продовжити строк його використання, ґрунтуючись на збільшенні терміну служби або наявності властивості, що дозволяє обновити товар і приводить до зниженого рівня використання ресурсів або зменшенню відходів. Дане положення має порівняльний характер і повинне виконувати відповідні вимоги (дивися Статтю Е3).
Твердження про продовження строку життя повинне супроводжуватися поясненням необхідності відновлення або збільшення терміну служби залежно від обставин.
5. Відновлена енергія
Це властивість товару, зробленого з використанням енергії, відновленої з матеріалу, або енергії, що була б іншим способом використана як відходи, однак, була накопичена за допомогою керованих процесів. У даному контексті, відновлена енергія може сама по собі становити товар.
Кожний, хто припускає заявити твердження цього типу, повинен забезпечити, щоб несприятливі впливи на довкілля, що виникають у результаті нагромадження або переробки відходів в енергію, управлялися й контролювалися. Коли це необхідно, твердження, що стосується відновленої енергії, повинне супроводжуватися подробицями про вид і кількість відходів, використаних для відновлення.
6. Придатний для повторного використання
Це властивість товару, упакування або пов'язаного з ними компонента, що дозволяє вилучити його з потоку відходів за допомогою доступних процесів або програм, нагромадити, обробити й повторно використовувати його у вигляді сировини або товарів.
Коли це необхідно, твердження, що стосується придатності для повторного використання повинне бути кваліфіковано, беручи до уваги доступність накопичувального устаткування (дивися Статтю Е6). Якщо використовується символ, він повинен бути представлений у вигляді петлі Мебіуса, що складається із трьох скручених мисливських стріл, що формують трикутник (графічні вимоги дивися в ISO 7000, символ № 1135). Даний символ повинен використовуватися тільки для тверджень, зміст яких ставиться до можливості повторного використання або повторного запуску в оборот (дивися п. 7 нижче). Петля Мебіуса без процентного значення припускає можливість повторного використання. Якщо існує яка-небудь імовірність невизначеності, точне значення символу повинне бути роз'яснене за допомогою пояснювальної заяви, наприклад, словами «повторне використання» або «% змісту повторного використання». Якщо існує яка-небудь імовірність невизначеності, чи ставиться символ до товару або впакування, він повинен супроводжуватися пояснювальною заявою.
7. a) Повторно використовуваний зміст
Це пропорція по масі повторно використовуваного матеріалу, що присутній у товарі або упакуванні. Тільки матеріали, використані до споживача й після споживача, розглядаються як повторно використовуваний зміст. Матеріал, використаний до споживача, означає матеріал, вилучений із потоку відходів у процесі виробництва й не утилізований повторно як частина того ж процесу. Матеріал, використовуваний після споживача, означає матеріал, зроблений членами родини або іншими кінцевими користувачами, що не буде більше використовуватися для його первісної мети.
b) Повторно використовуваний матеріал
Це матеріал, що був перероблений з відновленого (утилізованого) матеріалу засобами виробничого процесу й перетворений в остаточний товар або в компонент для включення в товар.
c) Відновлений (затребуваний) матеріал
Це матеріал, що був би використаний іншим способом як відходи або для відновлення енергії, але замість цього був зібраний і відновлений (затребуваний) як матеріал замість нового основного матеріалу в процесі переробки або виробництва.
Якщо заявлено твердження відповідно до пунктів а) і с), повинне бути зазначене процентне відношення повторно використовуваного матеріалу. Процентні відносини для товару й упакування повинні бути зазначені окремо, а не спільно. Якщо використовується символ, він повинен бути петлею Мебіуса із процентною оцінкою й, коли це необхідно, з пояснювальною заявою (дивися пункт 6 вище).
8. Скорочене споживання енергії (енергоефективний, енергоекономічний, енергозберігаючий)
Це скорочення обсягу енергії, споживаної товаром, що виконує функцію, для якої він був розроблений, у порівнянні з енергією, використовуваної іншими товарами, що виконують аналогічну функцію. Твердження даної категорії ставляться до скорочення енергії при використанні товарів і наданні послуг, але не в процесі виробництва товару або його впакування. Такі твердження, по характеру, засновані на порівняльному методі й повинні виконувати відповідні вимоги (дивися Статтю E3).
9. Скорочене використання ресурсів
Це скорочення обсягу матеріалу, енергії або води, використовуваних для виробництва або поширення товару або його упакування або певного пов'язаного з ним компонента. (Примітка: твердження, що стосуються скороченого споживання використовуваної енергії або води, заявляються відповідно до пунктів 8 і 10, відповідно). Дане положення, за характером, засновано на порівняльному методі й повинне виконувати відповідні вимоги (дивися Статтю E3).
Твердження, що стосується скороченого використання ресурсів, повинне бути виражене шляхом вказівки зменшення процентного відношення. Процентне відношення для товару й упакування повинне бути заявлене окремо, а не спільно.
Якщо твердження, що стосується скороченого використання ресурсів, заявлено, вид відповідного ресурсу повинен бути зазначений, і зменшення процентного відношення повинне бути виражене окремо для кожного ресурсу. Якщо заявлене скорочення викликає збільшення споживання іншого ресурсу, то зменшений і збільшений ресурси повинні бути зазначені.
10. Скорочене споживання води (водозберігаючий, водоекономний, водоефективний)
Це скорочення споживання води, пов'язане з використанням товару, що виконує функцію, для якої він був розроблений, у порівнянні з обсягом води, використовуваної іншими товарами, що виконують аналогічну функцію. Твердження даної категорії ставляться до скорочення води при використанні товару, але не в процесі виробництва товару або його впакування. Такі твердження, за характером, засновані на порівняльному методі й повинні виконувати відповідні вимоги (дивися Статтю E3).
11. a) Багаторазове використання
Це властивість товару або впакування, сконструйованих і розроблених для дії протягом їх очікуваного життєвого циклу, що припускає більше одного застосування, періодичне застосування або використання для тієї ж мети, для якої він був створений.
b) Поповнюваний
Це властивість товару або впакування, які можуть поповнюватися таким же або подібним товаром більш ніж один раз, до їхнього первісного виду й без додаткової обробки, крім певних потреб, таких як чищення й прання.
Ніякий товар або впакування не повинні описуватися як багаторазово використовувані або поповнювані, якщо вони не можуть бути багаторазово використані або поповнені для їхньої первісної мети. Такі твердження повинні заявлятися, тільки коли програми, устаткування або товар існують для цієї мети. Коли це необхідно, твердження повинне бути кваліфіковано відносно доступності програм або устаткування або будь-якого обмеження кількості разів, коли товар може бути багаторазово використаний або поповнений (дивися Статтю E6).
12. Скорочення відходів
Це скорочення кількості (маси) матеріалу, що надходить у потік відходів у результаті змін у товарі, процесі або впакуванні, але крім повторної утилізації матеріалів у ході процесу. Дане твердження, по характері, засновано на порівняльному методі й повинне виконувати відповідні вимоги (дивися Статтю E3). Відходи можуть включати викиди в повітря й воду, а також тверді відходи процесів обробки, і скорочення відходів може виникнути на стадіях виробництва, поширення, використання й видалення. Твердження можуть бути засновані не тільки на скороченні змісту води у твердих відходах, а також на скороченні маси в процесі переробки відходів. Твердження про скорочення може також ставитися до передачі відходів іншим користувачам, які мають намір утилізувати їх у конструктивній меті.
ДОДАТОК: Положення про Групу із інтерпретації Кодексу МТП
Стаття 1. Функцією Групи із інтерпретації Кодексу МТП є роз'яснення значення маркетингових Кодексів і Керівництв.
Склад і призначення
Стаття 2. Група із інтерпретації Кодексу МТП може скликатися, як тільки й коли виникає необхідність. Право рішення залишається за Головою Комісії МТП із маркетингу й рекламі. Група може розглядати одне або більше питань інтерпретації одночасно. Група складається з Постійних членів і, коли це доцільно, зі Членів-Фахівців.
Стаття 3. Як Постійні члени призначається група із трьох осіб, одна з яких є Головою Групи. Вони повинні відбиратися таким чином, щоб забезпечити знання системи Кодексів МТП і експертизу в саморегулюванні й маркетинговій етиці в цілому. Постійні члени призначаються Генеральним секретарем МТП на максимальний строк у три роки (поновлюваний) на основі пропозиції Комісії МТП із маркетингу й реклами. При призначенні Постійних членів прийматимуться до уваги їхнє громадянство, доступність і здатність дотримувати процедури відповідно до Даного Положення.
Стаття 4. Якщо потрібна експертиза фахівців, до Групи можуть бути залучені додаткові члени. Голова Групи може призначити до трьох Членів-Фахівців на тимчасовій основі.
Стаття 5. Кворум становлять, принаймні, два Постійних члени й, коли це необхідно, один Член-фахівець.
Стаття 6. Секретар Комісії МТП із маркетингу й реклами є Секретарем Групи.
Компетенція
Стаття 7. Група вивчає поставлений заздалегідь питання (питання) із інтерпретації. Як відповідь Група представляє обґрунтовану Думку, що базується на спеціальних статтях Кодексів і/або на загальному дусі відповідного Кодексу (Кодексів).
Стаття 8. Група надає інтерпретацію в принципі. Вона не діє як арбітр або не займає позицію по конкретних справах (випадкам). Це не виключає, що Група може консультуватися по інтерпретації у зв'язку з такими справам (випадками).
Запити по інтерпретації
Стаття 9. Будь-яка фірма, компанія, підприємство, асоціація, будь-який суд загальної юрисдикції, будь-яка громадська організація, організація саморегулювання або приватна особа, а також національні комітети МТП, можуть діяти як Заявник і направляти запит для інтерпретації. Запити повинні направлятися в Міжнародний секретаріат МТП.
Стаття 10. Запит повинен бути зроблений у писемній формі або в іншому форматі тривалого користування й повинен указувати, у відношенні чого запитується роз'яснення. Крім того, він повинен бути підтриманий заявою, що викладає підстави й причини запиту. Заявники можуть також представити будь-яку іншу інформацію, що стосується до запиту.
Стаття 11. Голова Комісії МТП із маркетингу й реклами може із його/її власної ініціативі поставити питання Групі із інтерпретації Кодексу МТП.
Стаття 12. Рішення про те, приймати або не приймати запит, ґрунтується на оцінці важливості надання роз'яснення (роз'яснень) із конкретного питанню, зокрема, відносно міжнародних аспектів і порушених принципових питань.
Крім того, повинна прийматися до уваги можливість досягнення досить ясної інтерпретації на основі запиту й наданої документації й/або іншої додаткової інформації, що може бути отримана розумними зусиллями й витратами.
Мови
Стаття 13. Запити для інтерпретації повинні представлятися англійською мовою.
Процедура
Стаття 14. Головною метою Групи є підготовка високоякісної Думки. Це повинне робитися без невиправданої затримки. По кожному запиті Група становить розклад і повідомляє Заявника про те, коли Думка може бути підготовлена. Розклад може бути змінено, якщо є вагомі підстави, такі як необхідність у більшій кількості інформації.
Стаття 15. Група може працювати за допомогою засідань, електронної пошти, телефонних конференцій і подібних заходів, або їхніх комбінацій. Голова, по консультації з іншими Членами, ухвалює рішення щодо того, якій процедурі випливати. Члени зобов'язані представляти відповіді на проекти й інші робочі документи протягом часу, установленого Головою.
Стаття 16. Група представляє Проект Думки Голові Комісії МТП із маркетингу й реклами для затвердження. Один раз затверджена Думка є остаточною і не підлягає оскарженню. Оскільки метою є надання допомоги із принципових питань, повний текст Думки повинен бути опублікований, якщо не були представлені незаперечні докази проти публікації.
Якщо Проект Думки не затверджується, Голова Комісії МТП із маркетингу й реклами направляє його в Групу для перегляду разом із пояснювальною заявою. Після цього, застосовується процедура, описана в першому абзаці.
Перед затвердженням Проекту Думки Голова Комісії МТП з маркетингу й реклами може, якщо він/вона вважає це доцільним, запросити консультацію Комісії МТП у відношенні всього Проекту або конкретних дотичних його питань.
Конфлікт інтересів
Стаття 17. Ніякий Член Групи, пов'язаний із Заявником, або інтерес, що має, у розглянутому питанні, що може бути не сприйнятий як незалежний, не бере участь в обговореннях Групи.
Рішення
Стаття 18. Група повинна працювати, досягаючи консенсусу в Думці. У випадку різних думок, рішення повинне прийматися більшістю голосів, при вирішальному голосі Голови.
Консультація експертів і додаткова інформація
Стаття 19. Група має право запросити консультацію експертів у будь-якій відповідній формі. Крім того, Група може одержувати й використовувати будь-яку інформацію, необхідну для належного виконання свого завдання.
Конфіденційність
Стаття 20. Обговорення Групи повинні бути конфіденційними. Тільки Члени й Секретар повинні мати доступ до внутрішніх документів Групи. Усі зобов'язані дотримувати конфіденційності.
Збори й витрати
Стаття 21. У принципі, послуги Групи по інтерпретації Кодексів МТП є безкоштовними. Якщо очікується, що запит спричинить додаткові витрати, Голова Комісії МТП із маркетингу й реклами може ухвалити рішення щодо того, щоб Заявником заздалегідь був оплачений збір. Якщо це необхідно, для консультації експерта й/або додаткової інформації, у відповідності зі Статтею 19, Голова Групи може ухвалити рішення щодо того, щоб Заявник покрив витрати, що виникли у зв'язку із цим. Якщо такі збори не оплачені, запит для інтерпретації не приймається.
Опубліковано в серпні 2006 р. Міжнародною торговельною палатою (МТП) 38, Cours Albert 1er 75008 Париж - Франція
____________________________________________ International Chamber of Commerce 38, Cours Albert 1er, 75008 Paris, France 26 July 2006 MvdL/ Document 240/529 Telephone +33 1 49 53 28 28 Fax +33 1 49 53 28 59 Internet www.iccwbo.org E-mail icc@iccwbo.org
[1] Див. Розділ Структура Кодексу
[2] Див. Розділ Сфера дії Кодексу й визначення
[3] Див., наприклад, «Інформаційна доповідь про сучасний стан співрегулювання й саморегулювання на єдиному європейському ринку», опублікований EcoSoc у лютому 2005 і дослідження ЄС «Дослідження з метою визначення найкращої практики при використанні правових норм, що не носять обов'язкового характеру, і аналізу того, яким образом ця краща практика може бути використана споживачами в ЄС» (Lex Fori for the EU Commission DG Sanco, October 2002) і «Дослідження впливу рекламної діяльності й телемагазинів на меншості» (INRA/Bird & Bird, 2001).
[4] Це пропоноване визначення тимчасово включається в розділ визначень Загальних положень, доти, поки остаточна версія не буде прийнята Комітетом професійних стандартів і Радою ESOMAR у квітні.
[5] Available from www.iccwbo.org
[6] Available from www.iccwbo.org
[7] Див. Додаток
[8] Доступна на сайті www.iccwbo.org
[9] Доступні на сайте www.iccwbo.org
___________________________________________________________ /с/ Переклад українською мовою - Спілка рекламістів України
|
Новини
31.12.2020
11.09.2021 Проєкт ЄС-МОП та Держслужба України з питань праці підтримали номінацію «Працюй безпечно» 16-го УСФР
31.12.2020
10.09.2021 Проєкт ЄС-МОП і Держслужба України з питань праці підтримали номінацію «Виходь на світло» 16-го УСФР
17.07.2017
«Рекламний Полігон»: в Одесі відбулися креативні маневри
28.11.2013
Всеукраинский проект «Три молочных продукта в день» выступил официальным партнером Девятого УСФР®
26.11.2013
В Донецке прошел первый Восточно-украинский фестиваль рекламы
17.11.2013
В Украине впервые сформирован рейтинг креативности молодых рекламистов
16.10.2013
9-й Украинский студенческий фестиваль рекламы объявляет о старте приема работ
15.09.2013
Поздравление с Днем маркетолога и рекламиста
12.08.2013
Уникальный учебник по рекламе
12.08.2013
Співпраця фахових об’єднань, ВНЗ та МОН заради впровадження в Україні сучасних освітніх та кваліфікаційних стандартів
30.04.2013
7-й Национальный фестиваль социальной рекламы: седьмой номер оказался счастливым!
30.04.2013
Мероприятия Седьмого Национального фестиваля социальной рекламы® в Харькове
15.04.2013
Интервью Евгения Ромата по вопросам социальной рекламы для радио "Голос России"
08.04.2013
7-й НФСР. Срок подачи работ продлен до 12 апреля!
02.04.2013
«Маркетинг образования и маркетинговое образование в Украине». Практик маркетинг клуб на эту тему пройдет в КНТЭУ
01.04.2013
Социальная реклама в Украине: без денег, без приоритетных тем, без координации
01.04.2013
Практический мастер-класс от Дмитрия Роденко
31.03.2013
Жюри 7-го Национального фестиваля социальной рекламы возглавил Максим Лазебник
29.03.2013
«Социальная реклама – какая она? Или Зачем нужна социальная реклама рядовому украинцу?»
28.03.2013
29 марта в 13.00. Пресс-конференция «Зачем нужна социальная реклама?»
Всі новини »
|
 |
|||||||||
 |
 |
||||||||||||
